27 вересня в Києві в кінотеатрі «Кінопанорама» відбувся показ документального фільму-альманаху «Відкритий доступ». Документальний фільм торкався питань відкритості інформації між владою та громадянами, ця тема цікавить мене тому вирішив неодмінно відвідати показ.
Раджу всім переглянути цей фільм, мені дуже сподобався, якщо не помиляюсь організатори показу казали, що він скоро з’явиться в інтернеті.
Зайшовши в зал та зручно влаштувавшись, я звернув увагу, що в першому ряді сидять якісь люди, голосно розмовляють, їх знімають на камери, проте, на інтерв’ю це схоже не було. Оглянувши зал, я побачив ще схожих людей, через декілька хвилин стало зрозуміло – провокація.
Як я помітив, в залі були «глядачі», які почали пити алкоголь, курити сигарети, були одягнуті як безхатченки. Вони були поділенні на групки та сиділи в різних частинах залу. До них підходили якісь люди та щось їм казали.
Перед початком сеансу
Жінка в чорній шапочці, яка виглядала дуже інтелігентно, проте, виявилась також із цієї компанії в її руках я побачив банку пива, як мені здалось, банку вона тримала як транспарант. До них підійшов якійсь чоловік та почав щось шепотіти.
В залі з’явилась міліція та почала виводити порушників. Та раптом в залі з’явився дим, я побачив як чоловік спортивної статури кидав димові петарди. Він не був схожий на безхатченка.
Всі почали виходити із зали. Як я пізніше прочитав, безхатченки які були в залі були з бейджами преси. Ось такий журналіст виходить разом зі всіма із зали. Хочу сказати, що коли цей кореспондент відкрив пляшку пива та закурив, дівчина із заднього ряду ввічливо попросила його загасити цигарку, він не став сперечатись затягнувся та загасив сигарету.
Ноу-хау яке я побачив під час цієї провокації , люди які координували дії безхатченків, які також були під градусом та нахабно себе вели, знімала на цифрові фотоапарати людей та журналістів, які фіксували їх поведінку. Така цифрова дуель, виглядало це смішно.
Як я розумію, під час цієї акції – провокації були бійці спортивної статури, координатори з цифровими фотокамерами та безхатченки. З першими та другими зрозуміло, думаю, що для безхатченків це був просто спосіб заробити трохи грошей, проте, яка була ідея того «кріейтора» який видумав щоб до зали прийшли безхатченки, невже присутність таких людей сама по собі мала зірвати показ, напевно для людини, яка це вигадала безхатченки не люди і якщо вони якимось чином опинились на його «святі» то воно було би зруйновано.
Зал провітрили та люди стали повертатися. Сергій Лещенко автор і герой першої новели чекає разом із нами на початок показу.
Зал провітрили та люди стали повертатися. Сергій Лещенко автор і герой першої новели чекає разом із нами на початок показу.
Дивитись альманах було дуже цікаво та під час показу останньої новели в залі включили світло і повідомили, що кінотеатр може бути заміновано. Люди стали потроху вставити та виходити.
Я перший раз був в «замінованому» приміщенні. Чомусь мені згадались фільми, в яких копи ратують із «замінованих» приміщень людей, в першу чергу жінок та дітей.
Проте, ми спокійно виходили із зали, перед залою стояла міліція з собакою. Собака всіх зацікавила та її стали фотографувати. Міліція нас не рятувала, не рятувала вона і жінок с дітьми.
Песик був дуже красивий та чемний.
Час йшов, ми стояли біля замінованого залу та нас ніхто не рятував. Діти наражалися на небезпеку.
Перед залом розпочалось інтерв’ю. Самі сміливі пестили песика.
Вже на вулиці стало видно пророблену роботу міліції по порятунку.
Коли я встав сфотографувати пожежну машину, один із пожежників відвернувся, а інший схилив голову.
Не зважаючи на всі ці пригоди мені сподобався цей захід, сподобались люди, які на нього прийшли та дали відсіч провокаторам, тому в кінці я хочу розмістити фото двох героїв фільму, які також були на показі і кожному із них я би хотів пожати руку та сказати дякую. Обов’язково подивитесь про них.
Немає коментарів:
Дописати коментар